ВЕСНА ДАРУЄ КОВТОК ЛЮБОВІ
Розпустила золоті коси пшениця
явір виграє на ніжних струнах у полі
несе щастя в душу птиця білолиця
Весна дарує небо ковток любові
Я лечу на крилах мрій у трави в жита
де рясніють сині волошки за гаєм
тут колись розквітала молодість моя
у світанках купалась під небокраєм
Іду у заквітчане літо до Дністра
і де лине водограй над берегами
я закохана у схід сонця край села
і як перша зірка квітне вечорами
Де тихе роздолля бринить пісня весни
палахкотять любов'ю маки червоні
тут дивною казкою вишиті стежки
милуюсь раєм бачу все як на долоні
Дзвенить чарівною музикою весна
і кличе журавку де замріяні ліси
де цвіте синій льон загадкова краса
відлунюють діамантові голоси
Я стою слухаю весну й щебет солов'я
і зореоком вимірюю квітучі лани
від спраги п'ю водицю оживає душа
вітер несе кленовим листям у світи
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832443
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2019
автор: Чайківчанка