Стоїш уночі німий і сліпий у центрі чужого міста,
Стоїш і рахуєш вітри і шляхи, якими вертатися пізно.
Різниці немає, звідки ідеш або ким себе називати,
І хто тепер, друже, тебе проведе за руку крізь темні цитати?
Квадратами множаться білі квартали і протяг захоплює подих,
Лише вертольотів гудуть коліщата –
Обридливі мухи зі сталі та дроту.
Сьогодні вночі ти німий і сліпий,
Нестерпно загублений у хронотопах
Без спогадів, мрій, наче впав з каруселі –
Так млосно і пусто. І світ в нагороду!
13 квітня 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832439
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 12.04.2019
автор: Софія Костицька