Не потурай мені моя незграбна доля,
Щоб я їх мав --- оті веселі дні!
Я сплю весь час , тому не слід мені
Жалітися (хоч звільненому воля…)
Та раб звика й до суверенних грат.
Нащо нам дбать свою зелену ниву,
Бо --- «Ще не вмерла…» Шляхта на коні!
За чарку гей !!! І--- Будьмо! Голосніш!!!
Радій голото скоро стане диво.
Само прийде , бо ми ж Европа. Знай!
За «…надцять літ країна відбулася.»
Бо й сліз уже нема, бо вже зайшлася
Гіркотою , що хлюпає крізь край.
А сивий батько , зганьблений Тарас,
За ідола постав у кожній хаті.
І вся Вкраїна , мов бездітна мати
На домовині по Дніпру крізь час!
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832403
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: bloodredthorn