Треба

Зазіхають  посіпаки
Атакують  мої  смаки,
Конвертують  в  неподобство
І  відхаркують  в  життя

Я  тікаю,  ухиляюсь,
Мов  женуть  мене  собаки,
Але  рагулізм  і  жлобство
Не  бажають  вороття.

Я  повинен  бути  пильним
І  не  знать  перепочину
Фільтрувати,  сортувати,
По  полицях  розкладать...

Все,  що  робить  мене  вільним,
Має  наслідки  й  причину
І  таку  велику  ціну,
Що  не  варто  і  казать

Приспів:

Я
Хо-
Ва-
Ю  
Голову  в  асфальт

Я
Стрі-
Ля-
Ю
Пальцем  в  небо

Роз-
Би-
Ва-
Ю
Кришталем  базальт

—  Змушена  потреба,
—  Треба,  чи  не  треба!..

***
Особисті  лангольєри,
Журналісти-репортери
Дістають  мої  химери
Із  контекстів,  між  рядків...

Й  кожен  раз  казать  повинен,
Що  нічого  я  не  винен,
Що  нікому  я  не  винен,
Крім  дітей  і  крім  батьків.

Всі  шаблони,  всі  формати
Роблять  світ  придуркуватим,
Роблять  сіре  сіруватим,
Ігнорують  індивід...

Дай  пробитися  з-під  смі́ття,
З  трендів  —  у  різноманіття,
Вести  до  межі  століття
Вимираючий  свій  вид

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832318
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Ніколя Петрович