Стоїть на вулиці ліхтарик,
Він так багато всього бачив,
Як пошту роздавав поштарик,
Як дід щовечора пиячив.
Як тут стрічались різні пари,
Обійми, квіти, щирі очі,
Як в небесах летіли хмари,
І грім гримів посеред ночі.
Він бачив сльози, бачив муки,
Як сонні люди зранку бігли,
Він бачив, як кружляли круки,
І як щоліта вишні стигли.
Як листя жовте пролітало,
Як падав дощ і гнулись віти,
В калюжі сонечко блищало,
І як зі школи бігли діти.
Як тут, на лавці, цілувались,
І як бабуся хліб просила,
Гуляли, їли, спілкувались,
Як зірка в небі мерехтіла.
Він бачив, як роїлись бджоли,
Як ніч ховалась у ялинах,
Як квітли айстри, матіоли,
Він бачив одяг у вітринах.
Він чув, як грали менестрелі,
Як жінка плакала від болю,
Він слухав звук віолончелі,
Немов чиюсь самотню долю.
Він бачив сніг на сірих сходах,
І помах крил стрімкого часу,
Світив в життєвих епізодах,
Вдивлявся вглиб пустої траси.
Він тут стояв уже роками,
І світло трішки потьмяніло,
Сховав в деревах між гілками
Своє обдерте, древнє тіло.
Колись проходив тут поштарик,
Колись тут сивий дід пиячив...
Самотній, згорблений ліхтарик,
Він так багато всього бачив...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832312
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Sukhovilova