[color="#000dff"] [i]Не за свою молю душу пустынную,
За душу странника в свете безродного…
… Окружи счастием душу достойную;
Дай ей сопутников, полных внимания,
Молодость светлую, старость покойную,
Сердцу незлобному мир упования. [/i]
М. Лермонтов[/color]
Тінь… Жаска тінь корч вривається у світання, в життя… Судоми гострими стрілами пронизують тендітне тіло Вані й починають блукати жилами. Спазми колючими лещатами переминають і м’язи, і дух, і душу, і надії, і ранок. Ніч і пекло пронизали простір й ввірвалися в сон, в рань, в єство дитини. А за дверима – карга з косою.
Крик… Крик до хрипоти… Крик материнського серця, яке судомить від дитячих корч. Крик з гірко-темної безодні битія: «Боже, зжалься, почуй, поможи і відпусти біль, і вдихни життя…»
Пожалів. Погладив долонею і блискавки почали вщухати і сон райським туманом сповив стражденне і знеможене тіло Вані. І карга невдоволена пошкандибала кудись в межсизоння.
Бог пожалів. Лікарі – ні. Лікарі пропонують писати відмову від обстежень…. У сім’ї не вистачає статків на їхні дорогі послуги (до 20 тис. за обстеження, а їх потрібна нескінченна серія – тобто, постійно і часто, після кожного препарату – курс обстеження, для підбору ефективності лікування).
Сам-на-сам 9 років зі страшним, не встановленим до кінця і без ефективного лікування діагнозом — неправильний білковий обмін сірчаних амінокислот — лікарі розводять руками – хвороба занадто рідка (2 людини в Україні); методики не напрацьовані; обстеження занадто дороге; українські, благодійні фонди, міліардери і спонсори занадто жаднющі, щоби відстібнути копійчину від своїх прибутків; держава занадто байдужа до своїх боликів, якими вона з’єднана.
Душа матері калатає в дзвони і до Бога, і до клінік – її не відомий відчай, її невідома втома коли рядом з її кровиною блукає горе.
Я розмовляла з Юлею, а серце видушувало сльози – її дзвінкий голос змінився на хрипкувате відлуння пережитого вранішнього кошмару.
Я плакала, а вдуші звучало:
— Господе, виведи Ваню на стежу спасіння, розвій хижі стріли судом і нехай дні Долі будуть ясними й теплими і Щастя стане вірним другом Вані.
… й читачів благаю – [b][color="#ff0000"]поможи[/color] 5168 7573 3299 1639 [color="#ff0000"]і помолись[/color][/b]: з миру по нитці — дитині спасіння.
Поможи і помолись
Хай весна в поденнях з’янголіє
І хижа тінь, мов лис, —
У за-світ світу… і воскресне мрія.
Поможи і помолись
Хоть подихом,
хоть вірою,
хоть щедрістю в долоні,
Щоби зрайдужіла вись,
Щоби дні минулися солоні.
Поможи і помолись —
Дитячий сміх нехай дзвенить — не неміч,
Пред Судьбою роз’ясніє — мине ніч.
Щоби серце й Щастя обнялись —
Поможи і помолись.
----------------------------------------------------------------------------
p.s. – ми з Юлею колежанки з 2001 – були разом в аспірантурі, потім товаришували наші відділи, хоч ми в різних Інститутах, але працюємо над вирішенням подібних проблем, плюс в нас є спільні хобі – Юля шиє і моделює одяг, а я так собі трішки перероблюю вже готові речі під свої забаганки, але тут консультації Юлі безціні, + кулінарія та квіткарництво.
Не зважаючи на жаскі випробування, які простелила перед нею Доля, Юля ніколи не виносила свою проблему межи співробітників і товаришів, випромінювала і випромінює позитивізм. На роботі узнали про збір коштів на обстеження на Кубі з її сторінки на фейсбуці й підключилися, але пізновато – термін обмежений , якщо не назбирати на благодійний внесок певної суми, то потрібно поновлювати документи заново, а це 1-3 місяці, а у Вані почастішали напади судом і не тільки, ще плюс і затримка дихання та серцеві напади.
Небайдужий перехожий поможи і помолись – благодійний рахунок – 5168 7573 3299 1639 Кулинич Юлія Володимирівна.
Сторінка Юлі https://www.facebook.com/profile.php?id=100029516205632&__tn__=%2Cd*F*F-R&eid=ARD6BMYCOGujXWbsRUncrFGIsn5UOv6eiETT9P07uGz3EyHvcdDIKtdZpklLyyrFgiuPxxq9TUjrLT5s&tn-str=*F
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832225
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2019
автор: *SELENA*