Вони усе забули. Зрештою, ті, хто залишився живий, пам’ятали, але згадки були настільки страшні і болючі, що їх намагалися забути, від них утікали – в роботу, у себе, або до пляшки. Хто мав би розповісти найбільше – вже ніколи і нічого не могли сказати, бо їхні могили були розкидані по всій Центральній Європі. Могили хлопців, які загинули у першій Світовій війні, яка прогриміла її дорогами і полями. Хто вижив, той іноді до кінця життя прокидався від страшних снів, в яких знову біг із штиком, або ховався від снаряда, що мав вибухнути поруч.
Діти тієї війни, що залишилися без батьків, або в яких вони прийшли із війни мовчазні і згорблені від невидимого тягаря, виявилися зовсім беззахисними. Ні, не перед силою зброї, а перед силою слова, що перетворилося у пропаганду – нової війни.
Але це буде потім, а зараз в солдат інше завдання – вижити. Із них тільки найстарший мав дітей, а інші були ще зовсім юними. Війна забирала молодість і людяність, за яку ще намагалися триматись. Усі маленькі радощі життя і підтримка, яка цінується, була у них: дружній жарт, іноді ситна їжа, несподіваний танець. Вони хотіли жити, залишити після себе дітей, втілити власні, іноді ще неусвідомлені мрії, але війна тривала і збирала свій страшний урожай.
Більшість справжніх учасників бойових дій відійшли у вічність, залишаючи тільки ряджених, що підхоплювали пропаганду про придуманого ворога, не усвідомлюючи, що жах і біда військових дій не забавка, а біда і розплата, яка приходить до всіх. І до того, хто не захищається і вірить пропаганді теж. Такій і ще більш потужній. Веселі і роботящі Ганси і Фріци виявилися зовсім неготовими до пропаганди, яка послідовно і методично перетворювала їх на машини для убивства, нівелюючи людські якості. Відбирала їх для держави, яка завдяки такому вибору стала нелюдською та схожою на червону сталінську. На той час громадяни Радянського Союзу вже не мали вибору. Можливість щось змінити була загублена у громадянській війні, а потім у голодоморах і у радянських концтаборах. Німці мали можливість вибирати. Аж до того часу, поки добровільно не обрали відсутність вибору.
На Західному фронті без змін. Міняється тільки життя, караючи за невивчені історичні і життєві уроки.
19.02.2019-7.04.2019.
Вистава "На Західному фронті без перемін" за однойменним твором Еріха Марії Ремарка. Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832133
Рубрика: Нарис
дата надходження 09.04.2019
автор: Светлана Борщ