Порцелянова лялька не вміє плакати.
Не зважай. Це не сльози - дефекти лаку.
А набридне, то купиш новеньку забавку -
Кинеш цю, як побачиш старіння знаки.
Не турбує прокльоном, ниттям набридливим,
Непорушна, як подружки-манекени.
Порцелянова лялечка вени бритвою
Не поріже. Які там у ляльки вени?
Чи всміхнуться уста її намальовані?
Чи лялькове кохання із серця вирве?
Ти ж нічого не робиш. І бритви сховані.
Лиш потроху штовхаєш до краю прірви.
Вже здається їй чорною днина сонячна.
І давно із собою програні битви.
Шепче: "Мамочко, мамо, чому ж так боляче?!"
Треба ж так: ось і вивчилась говорити...
П'ята ранку. 6 квітня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832031
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2019
автор: макарчук