Життя спливає непомітно,
Як після по́вені вода,
Обабіч молоде все квітне,
Та зажурилася верба…
Пташиний спів торкнеться серця,
На струнах гратиме душі́
І в пам’яті того озе́рця
Щось невимо́вно защеми́ть…
Тих спогадів дзвінкі потоки
Весняні во́ди віднесуть
Верба не плаче, лише спокій,
Життя пізнала бо красу.
Свої чарі́вні пустить віти
Верба до са́мої води,
Щоби пташки́ і їхні діти
Гніздились в зе́лені рясні́й.
Нехай несе життя по до́лах
Води божественна душа
І відступа́ючи, всім долю
Дарує, живить і втіша…
6.04.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831930
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: Галя Костенко