Квіткарка

Ти  променем  сонця  для  неї  була
І  подихом  вітру  свободи.
З  тобою  вона  ще  з  зерня  розцвіла
Урозріз  законам  природи.

Поїхати  ладна  була  хоч  куди
За  покликом  "квітки"  своєї  —
Носилась  неначе  з  малечею  ти
Й  жила  винятково  для  неї.

Ти  вчила  її  не  боятися  зла,
На  захисті  правди  стояти.
Тож  "квітка"  твоя  у  любові  росла,
А  ти  їй  була  наче  мати.

Плекала,  любила  мов  рідне  дитя  —
Найбільше  за  все,  що  існує,
І  навіть  віддала  б  за  неї  життя,
Бо  серце  над  всім  хазяйнує.

Струмочками  часу  спливали  роки  —
Кохання  твоє  не  минало.
Про  "квітку"  єдину  і  сни,  і  думки...
Щасливе  життя  вирувало.

Усе  б  так  було  і  надалі,  але
Вона  підросла  та  зміцніла;
Всередині  досі  наївне  й  мале,
Та  зовні  красою  рясніла.

"Я  виросла"  —  каже,  —  "І  хочу  іти
"Надалі  стезею  своєю.
"Нарізно  відзараз  підем  я  і  ти.
"Я  нас  не  вважаю  сім'єю".

"Я  вдячна  за  все,  що  дала  ти  мені,
"Та  більше  потреби  немає.
"Чи  досі  мене  ти  кохаєш,  чи  ні  —
"Нас  разом  ніщо  не  тримає".

Твій  всесвіт  мов  горщик  розбився  ущент:
Зруйновано  мрії  і  плани.
Скінчилася  п'єса.  Завіса.  The  End.
І  сцену  знесли  урагани!

Діру,  що  у  серці,  латав  алкоголь
Щоразу  у  збільшених  дозах
І  кидав  тебе,  відібравши  контроль,
В  нескромних  для  дівчини  позах.

А  ти  прокидалась  і  знову  пила,
Щоб  якось  той  біль  приглушити.
Бо  досі  ти  тільки  для  "квітки"  жила  —
Для  кого  тепер  тобі  жити?

Кому  дарувати  любов  і  тепло?
Кого  цілий  день  доглядати?
Чиї  золоті  пелюстки  і  стебло
Плекати  тобі  й  цілувати?..

У  пам'яті  сотні  яскравих  картин
З  минулого,  що  не  забути.
Лишитися  з  ними  один  на  один  —
Це  кара,  її  не  минути.

Минуле  завжди  переслідує  нас,
Та  я  йому  все  пробачаю.
Знай,  горе  лікує  не  склянка,  а  час,
А  в  склянку  налий  собі  чаю!

І  досить  жалітися,  мила  моя  —
Попереду  часу  багато.
Твоєю  зроблюсь  підопічною  я  —
Скоріше  забудеш  про  втрату.

Доглянеш  мене  наче  справнжій  квіткар:
Обпшикаєш  всю  із  балона...
А  я  буду  пити  солодкий  нектар
З  вікна  біля  твого  балкона.

(05  квітня  '19  р.)

[i]Присвячую  найкращій  подрузі.
З  найчистішими  намірами  і  надією  у  серці...[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831789
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2019
автор: Alisson