Весняного цвіту просить душа

А  життєва  доріженька
Барвінком  стелилась
І  долею  вишитії
Літа  мої  нині
Ідуть  уже  до  осені,
Хоч  у  серці  літо,
Душа  ж  моя  просить  іще
Весняного  цвіту.

І  квітує  ромашками
Вона  навіть  взимку,
Хоч  буває  і  важко  їй,
Бідна  плаче  тихо,
Щоб  ніхто  не  бачив,  звісно,
Як  вона  страждає,
Почуття  свої  у  пісні
Й  віршах  виливає.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831721
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський