Дякую Олегу Ковальчуку за ідею вірша.
Від чекання мого
Посріблилися думами скроні,
І порадниця осінь
У обійми бере крадькома,
Довгі ночі самотні
У шаленім несуться розгоні,
Мов віщують, що буде
Холоднюча, морозна зима.
Чи чекання моє
Це ілюзія, примха чи мрія?
Та буяє навколо
У веселощах юна весна.
Співом птахів щебече,
І надію у серденько сіє.
Під бузком у садку
Ти не ждеш, бо тебе нема.
Від чекання мого
Умивається слізками сонце,
Кожен вечір дарує
Невгамовності ніч забуття.
Та зірками-стежками
Все ж коханню засвітить віконце.
Я чекаю його
Щохвилини, щодня, все життя.
Фото із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2019
автор: Олеся Лісова