Потім

Замовкнуть  невмиті  слова,
Забуде  про  біль  голова,
Цілюща  волога  зіллє
В  пересохлому  роті

А  попіл  розвіють  вітри,
Один  з  них  шугне  догори
І  благовістить,  що  ми  є,
Але  це  буде  потім...

Відпуститься  грішній  душі,
Припинять  ятрити  вірші...
Білизну  брудну  не  побачиш  
На  жодному  плоті.

Скінчиться  тридцята  війна
І  тиша  зайде,  тишина...
І  сам  себе  врешті  пробачиш,
Та  все  буде  потім

Приспів

Урочистий  марш  планет,
Пророчий  реванш  прикмет...
Колись  кожна  книга  буття  вкаже  кошт  на  звороті.
А  поки  що  є  —  життя,
Благе  воно,  чи  сміття,
Всі  висновки  —  хочеш  не  хочеш,  залишиш  на  потім!..

***
Спустошено  внутрішній  світ,
Забуто  Новий  Заповіт...
Фінал  передбачено,  більшість,  здається  не  проти...
Здається,  що  то  не  про  них,
Байдужість  в  зіницях  скляних
І  чхати  —  далеко,  чи  близько,
Останнє  їх  "потім"!

     Пройде  череда  поколінь,
По  полудню  лишиться  тінь,
Зупиниться  перепочити  земля  від  істоти...
Що  далі  —  гадати  не  нам,
Який  підійматимуть  храм,
Чи  буде  той  шанс  взагалі
—  Відродитися  потім...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831602
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Ніколя Петрович