Ти хоч інколи думай, що говориш.
Бо у всьому знайдеться потреба.
Бо всеодно словами серце спотвориш
І хоч, інколи відчувай що - не треба.
І всеодно, між білих лавр знайдеться до біса чорних плям.
Відповідальність на себе ніхто не візьме.
І скільки ще накопають на твої дорозі ям.
І лиш твоє плече в очі впаде.
Зрозумій, в житті легко не буде.
Серед зими не раз тебе покинуть.
Але хай весною все погане серце забуде.
І пригадає як без нього думи гинуть.
Згадай, найкращі моменти ,
Ще раз попроси хай прийде.
Не наводи серцю аргументи,
Бо воно знову у нім плюси віднайде.
Він буде з тобою. Чекай. Ще трішки, можеш й не спати.
А в сні (чи то реальність?)
Він на порозі до твоєї хати.
Чорт, яка ж чекана банальність.
Не треба нічого й нікого їй
Коли ти з нею поруч.
Ти приносиш радість душі моїй,
Бо ти для неї, сонця світлий луч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831512
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Ali.Hn