Знаєте той момент, коли люди зависають?

Знаєте  той  момент,  коли  люди  зависають?

коли  про  щось  згадали  і  зависли.  поринули  в  той  спогад,  відтворили  ті  емоції.  зависли  між  реальністю  і  невідомим.  знаходяться  у  просторі.  

це  –  хороший  момент.  це  те,  що  дозволяє  нам  пережити  щось  повторно.

щось,  що  не  повернеться.

не  відтвориться  знову.  

думка  плавно  переносить  людину  в  ту  мить,  яка  була  колись  важлива,  наприклад.  що  є  краще,  ніж  пережити  щось  знову,  нехай  не  фізично,  але  все  ж.

не  розумію  тих  інших  людей,  які  руйнують  цей  стан,  коли  помітять,  що  хтось  "завис".  чи  то  проводять  рукою  перед  очима,  чи  то  гукають.  

у  них  немає  права.  вони  не  можуть.  не  можна  звертатись  до  людей,  котрі  зависли.  це  їх  стан  на  даний  момент.

перезапуск.  

це  новий  погляд.  погляд  під  іншим  кутом.  це  вдруге  пережита  мить.  і  байдуже  приємний  цей  спогад  чи  ні.  вирішувати  не  нам.  

не  треба  "завислого"  повертати  до  реальності.  він  сам  повернеться,  коли  прийде  потрібний  час.  

бо  цей  стан  приходить,  коли  хоче,  і  йти  має  теж  тоді,  коли  захоче.  і  ніякі  инші  зовнішні  наслідки  не  мають  до  цього  спонукати.  можливо,  це  той  простір,  де  людина  пізнає  себе.  

це  важливо,  розумієте?

я  часто  перебуваю  в  такому  стані.  там  добре.  там  мої  друзі,  моя  невідомість.

єдине,  що  мене  дивує,  це  те  що  зовні  дивимось  на  конкретний  об'єкт,  але  насправді  погляд  несфокусований.

куди  насправді  дивимось?

у  минуле,  майбутнє?  у  спогад,  у  самих  себе?
•  
може  це  і  є  безкінечність?

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831260
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2019
автор: Рія