Зорепад для коней в табуні...
Роси засріблили пишні гриви.
Очі в них веселі, не сумні,
Бо вони на волі і щасливі.
Ось зірвались коні у галоп
Тінями в травневому серпанку.
Любувався Місяць із висот,
Ранішню відсунувши фіранку.
І злітала із трави роса,
Дрібно піднімалася у небо,
І раділи зранку небеса,
А гаї посилювали щебет.
Коні з часом перейшли на рись,
Потім зупинились серед лугу.
Усміхалась світанкова вись,
Вони йшли, щоб втамувати спрагу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831037
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Віталій Назарук