Ти справжня українка, люба доцю,
У тій святковій вишитій сорочці.
Придбаємо ще стрічку чи віночок —
Флешмоби ти прикрасиш чи таночки.
На жаль, віночок із шовкових квітів,
Ще не наткало килимів нам літо.
У зіллі -- захист, так вважали предки
Й передавали мудрість цю нащадкам.
Для дівчинки, що мала лиш три рочки,
З рум’янку і барвінку був віночок.
Ще уплітали чорнобривців пару,
І незабутків синяву безхмарну.
Чотирирічній-- вишень й яблунь віття,
Знак найніжнішої любові в світі.
Нема вірнішого, як серце мами--
Вона із дітьми днями і ночами.
В шість рочків – додавали мак й волошки,
У сім-- уже віночок більшав трошки.
Дванадцять квіток у вінку дівчини:
Любисток й ружі, мальви і калина,
І скромна, мужня врода деревію,
Й пучечок гілочок гінкого хмелю…
Цвіте в нас оберегом кожна квітка.
Їх, доню моя, назбираєм влітку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830960
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2019
автор: Valentyna_S