Головне, ти за той вік мені пробач
За той весь біль, за смуток і за плач
Що виривав тебе усю з себе
Що показав нам, як життя мине
Головне ти знай ще буде час
Як інші люди не осудять нас
Їм буде байдуже на те що ми жили
І байдуже про що бували наші сни
Головне, що ми тоді візьмем
Енергію усю надпиту повним днем
Енергію усю, що видала душа
Коли у повені від сліз твоїх була.
Головне, ти дуже не тужи
Життя ж бо не фужер води
Це й терпке віскі і сухе вино
Але все ж більше життя багно
І головне, мене ти не люби
Відпусти подалі у світи
Собі налий фужер вина
Тільки дивись, не лий знову багна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830807
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: Андрій Толіч