Плаче берізка солодкими сльозами,
радіє бідненька-весна вже настала.
Розправила гілки і до неба підняла,
це вона сонечко так привітала.
Берізко,берізко-ану посміхнися,
листочками пишно ти поклонися.
Це тебе вітер теплий ласкає,
ніжно гілочки твої обнімає.
Зима відступила,тепло на дворі,
соком наповнила берізка гілки свої.
Людям дарує,що тільки може-
частуйтеся люди,це вам не зашкодить.
Природа людині віддає все,що має-
їжу дає та спрагу утоляє.
Хоча людина і цінує це все,
але не завжди так людина себе поведе.
Ми єдині усі,це показано у всьому,
тож цінуймо матінку нашу природу.
Люди,тварини,сади,поля та озера-
щоб порозумілились-єднання природі від нас усіх треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830725
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Бабич