В лівогрудді – пік ртутного сонця,
Променить в зубоскалінні стронцій,
І в якому душа в біса боці
У того, хто з’їдає живцем
Світ – мов джем
Кров’янистого кольору болю.
Добряків, простаків і героїв
По одному, а краще юрбою –
У повидло загублених мас.
Алькатрас би на вас! Алькатрас!
Розплодилось тварюк в час негожий!
О, пробач мені, люблячий Боже,
Толерантною бути не можу
Як за масками честі живуть
Злоба й лють.
Озвірілість – ще гірша цикути,
Злодіяння – без сліз і покути.
Так болить і пече в лівогрудді...
Ой недолюди! Ой недолюд!
Не сьогодні, не зараз, не тут
Буде суд,
Вищий суд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830618
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Серафима Пант