Сьогодні сумно, як завжди.
Самотніх псів старі сліди.
Повзуть собі іржаві поїзди.
Все, як ніколи в нікуди.
Краплі дощу в мої долоні,
Засну на сірому бетоні.
Думки, неначе у полоні.
Лимон у білому вазоні.
Спалю свої страхи й горе,
Бо наді мною синє море,
Таке велике й неозоре.
Світи моя кохана зоре!
Люблю, коли ти усміхаєшся.
18.03.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830604
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2019
автор: Моряк