Ця весня для нас двох, не віддам більш нікому нізащо,
Хай розсиплеться Всесвіт, хай зійдуть планети з орбіт.
Ти питаєш мене, за що ми зустрілися, ЗАЩО?
Ми зустрілись, щоб разом в любові прожити сто літ.
Ця весна для нас двох, ці світанки, ці трави, ці квіти,
Все для нас…бо, крім нас, більш нікого у світі нема.
Вітер в твому волоссі шепоче: - Зустрінемось в літі…
Не зустрінемось, в душах закоханих завжди буяє весна.
Ця весна для нас двох, молода,незрадлива, вродлива,
Тільки нам про кохання співають в саду солов’ї,
Ми від щастя змогли одягнути одні на двох крила
Й відірватись від буднів, від звичок, піднятися вище землі..
І як будуть у мене зимою посріблені скроні,
Та душа у весні буде поряд з твоєю блукать,
Ти візьмеш в свої руки мої зморшкуваті долоні
Й поцілуєш так ніжно, як можеш лиш ти цілувать.
Ця весна для нас двох, не віддам, не пущу, заховаю,
Збережу на віки, оспіваю в одній із пісень
Те, як сильно тебе, рідний мій, я люблю, як кохаю
З року в рік, із весни до весни, кожен день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830537
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2019
автор: Волинянка