Серед буйних степів,
І широких ланів,
Моє місто сіяє весною...
Вже історія є,
Хоч воно й молоде,
Долинчан підкоряє красою...
Я давно тут живу,
І його я люблю.
У красі його я у полоні...
І калина росте,
У дворах всіх цвіте,
Весняною умита росою...
Тут калина жива,-
Восени дозріва,
Хоч бува смакота і гіркою...
Як мороз наступа,
Гіркота та зника,
І калина стає золотою...
Якось бачила я,
Як дівчина одна,-
Під калиною тихо стояла...
Хоч буяла весна,
Та дівчина сумна,
Щось калині тихенько шептала...
Я неспішно пройшла,
Зрозуміла сама,
Юнака та дівчина чекала...
А його не було,
І їй сумно було,
І весна її смутком вкривала...
А дівчина ота,
Була тиха й сумна,
На війну пішом милий зимою,
А вона його жде,
Дожида, вигляда,
Може вернеться милий весною...
Та війна ж є війна,
Та ще й куля німа,
Відбивають солдати атаки...
За країну свою,
Стоять сміло в бою,
За родину,калину й державу...
Серед буйних степів,
І широких ланів,
Є міста, що сіяють красою...
Та допоки війна,
В нас на Сході луна,
Гіркота бува вмита сльозою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830472
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: геометрія