Не казка сива – ранок і тумани
До річечки в долину забрели,
Проміння сонячне вони ламали,
Щоб роси в травах довше побули.
Вербиці в сукнях мокрих, мов дівчата,
Тремтіли з холоду й боялись роздягтись.
Неначе вийшли марево стрічати,
Туман попестив їх та й покотивсь.
Дзвеніла тиша… Річка плюскотіла,
Ховаючи внизу тихенький плин,
А вище, мов навпомацки, летіли
Журавлики, ламаючи свій клин.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830470
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Ганна Верес