Сім мільярдів людей, вдвічі більше облич,
Безліч посмішок, та серед них нема справжніх.
Бутафорні серця і оманливий плач,
А всі люди всередині зовсім порожні.
Сім мільярдів лиш тіл, але всі без душі,
Не впізнати вже їх, на обличчях в них маски.
Навіть рідні й близькі можуть бути не ті,
За стіною фальшивих любові і ласки.
Не потрібне тобі більше їх співчуття.
Думав, друзі завжди будуть поряд з тобою?
Одних смерть забере, ну а інших - життя,
І залишишся сам на одиниці з собою.
Ти так хочеш дізнатися правду про всіх,
Але маски із них не спіши позривати.
В когось їх вже немає, а хтось, окрім них,
За намордник повинен обличчя ховати.
Та коли вже почнеш і зірвеш хоч одну -
Це до правди тебе приведе трохи ближче.
І, нарешті зірвавши останню таку,
Не злякайся ти істинного їх обличчя.
24.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830327
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: grotath