"А я стою і слухаю весну..."
П'янке повітря розпирає груди,
Усе живе прокинулось від сну,
Зело природа розстилає всюди.
Струмочки поять землю, жебонять,
Їх музика весела тішить душу.
Пташки й собі радіють, гомонять,
Вітрисько бавить одиноку грушу.
Ген сонце визирає з-поміж хмар,
Донизу сипле промені-цілунки.
У цім полоні золотавих чар
Весна нові лаштує обладунки.
Вже набухають пуп'янки тугі,
Ураз розкритись пишним дивоцвітом.
Зазеленіли ніжно береги.
Ну, як красі цій можна не радіти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Ніна-Марія