Присяду. Поруч сяде тиша.
Між нами розмовляє час.
Без слів, без рухів. Ночі миші,
довкола нас танцюють вальс.
Чумацьким Шляхом романтично
Хтось в небі висипав зірки,
Звичайний кіт – і той магічний :
Бо очі , наче маяки,
Що мітять лабіринти ночі
На до- і післяпустоту,
Проте, дарма. Хвилини точать,
Утаємниченість коту…
Він стане сірим зовсім скоро,
А тише встане і піде.
Десь скрипне щось. Хтось заговорить.
Здригнусь… нікого і ніде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830024
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2019
автор: Стяг