Я кохав її, як кохають останню мить .
Якось стояла вона на кінцевій зупинці,
Схилившись понуро, палила собі наодинці,
Бо в серці глибоко її щось болить і щемить.
Я обіймав її, як то роблять понуро віти
Вона, мов іскра, мов струна бриніла в мені,
Щось палко жадало її. І дико хотілось зігріти,
Загублену постать оту і руки її крижані.
Я мріяв про неї, як мріють маленькі діти,
І марив колись втонути в безмежжі очей,
Шукати б її серед купи буденних речей,
знаходити поряд. І так безупинно п’яніти.
Я цілував її , як море цілує величні скелі,
Як птаха цілує крилами літнє повітря,
Я справді любив,
як люблять сонце суцвіття,
Я швидко програв у нашій із нею дуелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829910
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: дівчина з третього поверху