Чи то прекрасно? Чи то геніально?
Незрадливий твій дух
зрадою віє ідеально..
Ідеальний мій друг.
Б'є у спину, б'є у груди..
насміхається крізь люди.
І так боляче мій «Отче»..
у очах розмитий сміх..
Що таїти знов захоче?
Від очей сліпих моїх.
Чи то надібна та лють?
Що кує мечем по тілу:
кожні ночі крики чуть;
зранку терти кров змертвілу.
Нові зради йдуть до хати..
Намагатися прибрати
кров пролиту від "меча"..
леза білого спокуси,
що розбило два плеча
і зрубало крила русі.
**
Всі були такі чужі.
Ти була така чужою.
Пересичливі вужі
упивалися сльозою..
Хто пив каву, хто пив віски..
Знов з'явилися усмІшки.
Засміялися уроди..
перезирливо-кусючі.
Люди скотської породи..
Самородки плоду.. Сучі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2019
автор: Артур Шадура