(БАЙКА)
Тяженько в лісі звірям взимку,
на білому снігу їх завжди видно.
Сховатися не може вовк чи хитрий лис,
ведмідь від розпачу у спячку зліг.
Один Зайчисько хвалить вперто зиму,
бо має куций шубку,білу та нову.
Я більш за все люблю холодну цю пору,
своє життя в зимі я жить хочу.
Звірі усі крутили пальцем в скроні,
коли Зайчисько вихвалявся,на білому морозі.
Але ось літо наступило,прийшла тепла пора,
повсюди кущики зелені і високая трава.
Зайчисько знову літо,що сили вихваляє,
говорить,що кращої пори року він не знає.
Він хвалиться,що це його пора,
а ще радіє бо в нього сіра шубка-вже нова.
Що сталося з Зайчиськом ніхто не знає,
чому він вподобання свої так міняє.
І відповідь дала усім стара Сова-
боїтся всіх,ще прсто знову шубка нова.
Ну а літо чи зима йому це все рівно,
а жити літом чи зимою,йому потрібно і так було.
Тому радіє,що хоч хист один з цього він має,
як літом так зимою, шубку просто так міняє.
Багато між людьми таких Зайців живе,
хто,що дає він від усіх завжди усе бере.
А ще щоб заховати чи непоказати страх,
він всім кричить-я впевнений це вихід,це мій шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829603
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2019
автор: Бабич