Взяв і порушив догмати й закони сам.
Взяв і, мов первістка – мати, заколисав
в гойдалці серця, у дикій орелі губ,
в мареві снів кожен шелест її і згук.
Кожні півслова, півлітери, півковтка
подиху, погляду, подиву... Мить ковзка, –
тоне в руці рука, як в серпанку – птах.
В інших матеріях, вимірах і світах.
В інших сузір'ях, в обіймах небесних тіл.
Все що надвох розділити давно хотів.
Все, що узяв, коли вийшов за коло сам.
Як розбудити лиш ту, що заколисав?..
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829543
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.03.2019
автор: Олександр Обрій