Поема
1
А що цим землям
зробить ноги
якщо не твердь
не смерть
поглинута вже
Перемогою?
Кому ця участь –
серце як готове?
Ісус же м’яке щастя!
Яке і де народиться це слово?
Коли і ким –
з яким причастям
народиться
солодке слово?
2
Солодкий мед –
й зразу щасливе слово
Любов –
зразу щасливе слово
душе моя німа,
як ти тримаєшся за слово,
якого ще нема?!
і в сон схилятиме –
щоб у душі я плакав...
чи то я падав
із летючого коня?
Боже! то Ти мене
возив по лоні
дня?
то я Тебе дістав?
чи Дух оце дістало!
нехай я падав! –
а –
розбитись
не давало...
чи Ти мене ловив?
чи швидше Дух і Мати?
ловило їх? – як і вони колись
це Неможливе Щастя?
що неможливе
для приматів
у сонці пальці –
як – тримати?
о ти! душе німа!
як ти тримаєшся за слово,
що не народжене?
бо я у Космосі –
його ж то ще нема!!!
ще крикнуть з Церкви:
«Бог і він!» –
і дзвін!
чом калатає?
чом цей дзвін!!
чи Ти дістав –
щоб калатати?
душе заплакана, щаслива і німа,
як ти тримаєшся за слово,
якого ще нема???
...бай, бай, о музико, лети –
нема...
бай, співе із грудей,
це ти про сонце,
а це, що скрізь й ніде? –
о так, нема...
ликуй, душе страхітлива,
засяй!
й яса красна – німа!!
то майже ще нічого
і нема
о, майже?
трусне мене –
й святе причастя!
мов в серце вкинеться
немов прийде –
де фіолетово
і фІгово
й фігОво!
щонайсолодшеє
само-Божественійше слово!!
що ж, так тримаюся...
щасливий світ?
нещасний? –
чи він відкине
щастя слово?..
ово – щасливії...
о ви! нещасні!!!
3
Ох, люди світу...
Ще те щастя
бачиться в багатствах...
а м’яке щастя – само
дивиться багатства...(!)
з душі угору...
де Христос...
й тим розквітає!
О, влада вічна –
м’яке щастя!!
ой, в Христа слово
радо утікають...
в поетові Поета слово –
і насолода вся поезпричастя...
ця влада щастя?
Вся – влада щастя!!!
Ти влада вічна,
м’яке щастя.
Щож, м’яке
щастя – Христа щастя:
з душі – ще й дивиться багатства
вся насолода – як поезпричастя
й цілунок Духа оживляє!
ще й обіцяється благословіннями –
спасіння!..
( ну ви,
ви що-небудь понімаєтє?
і Церква?
слова Христа
нє прінімаєтє?..)
Поет з Христом –
летюче знає.
Що буде вечором не знає –
тупа і сліпа
влада
а тільки б’є і обпікає
й сама при заході конає!
Бог обливає...
Десь кров’ю
а десь ще руками
музика
гами
діток любить...
мамі в сім’ї неповній
святі ноги обмиває...
НіжЕ!
ні? це, глухні,
ви не знаєте??
А в небі Бог,
ви в дурачка перекидаєтесь?
Моліть!
хитайте діл і несхитанність!!
в колоді дурники злочинні –
ви вже отримали
за чином
скаредну мзду!
скареднії!!
багаті ззаду
чи спереду!!!
Дрібні! Старі! –
Мільярди, ви не знаєте,
вже чи потрібні!..
А що цим землям
зробить ноги
якщо не твердь
не смерть
поглинута
вже Перемогою?
Поет з Христом перемагає!!
Смерть переможена –
це слово знає...
Й всі люди люблять –
владу щастя!
15,17. 03. 2019, з причастям
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829424
Рубрика: Поема
дата надходження 17.03.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович