Нехай.
Ніколенко Дмитро. Лірика.
Погасим світло, хай на дворі осінь,
Її хай пісня дощова сумна.
В обійма прийме прохолодна простинь...
Нехай, у нас в обох в душі весна.
Нервово стукає в вікно холодний вітер,
Та гримне фірткою у відчаї...Нехай!
Вже постіль в ліжку розквітає літом,
Від слів твоїх:《Кохай, мене, кохай!》
Кохай! В твоїх обіймах я зомліла.
Хай буде злива, повінь, буревій ,
Не кину цілувать гаряче тіло,
Розтану серед губ твоїх і вій.
Я ніжно буду пестить твої груди...
Все навкруги нікчемне і просте.
Бо все мине, все скотиться в нікуди...
Ти тут, зі мною - це лише святе!
Нехай... На мить залишимось з тобою,
В цілому світі ми посеред снів,
Щоб мить спалило полум'я любові,
На небі нову зірку запалив.
#Ніколенкодмитро #DShutter
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2019
автор: D Shutter (Никодим)