Коли впаде на скроні білий сніг
І сльози потечуть з очей солоні.
Згадаймо дім і батьківський поріг,
Гарячі, ніжні мамині долоні.
Як нам тепер не вистачає їх,
Як хочеться тепло їхнє відчути.
В житті вже стільки пройдено доріг,
Та жодною батьків нам не вернути.
Хатина досі, ще стоїть в саду,
Обдерта, наче сирота сумує.
Курличуть журавлі лиш на льоту
І вітер в самоті господарює.
Кропива жалить, хоче нагадать,
Забулися про батьківське обійстя.
Пора косу самим до рук узять,
Попрацювати, щоби було чисто.
Хоч раз у рік приїхати сюди,
Згадати батьківську любов у тиші.
Сумуємо за ними дуже ми,
Вони у нашім серці наймиліші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 17.03.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)