Контури дотиків на вік лишаються у твоєму тілі,
Всесвіт смаків, проникає й вмирає у твоїй душі.
Ти завжди була надзвичайно зваблива,
Ти завжди була ніби не із Землі.
І кількість доріг, які тобою приходять
Рівні від кількості меж, що дозволяєш собі.
Ти завжди була за зорі, які не сходять
Ти завжди була за зорі, що лишаються у тобі.
Але знову дорога і нова межа за порогом
І знову політ до смаків, до зорі.
Ти знову чужа ніби дотик до льоду,
Ти знову така, ніби не із Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829346
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2019
автор: Андрій Толіч