Вітри

Одягну  новеньку  вишиванку,
Простелю  стежину  в  поле  зранку,
Де  вітри,  мов  привиди  живі,
Сплять  всю  нічку  в  росяній  траві.

А  як  сонце  випливе  щасливе,
Збудить  птаство,  дике,  галасливе,
Збуджені  їх  звуками  вітри
Осідлають  коників  зо  три

Та  й  помчать  у  даль  вони  щосили,
Де  в  жита  упало  небо  синє,
Полини  п’янять  де  і  дурман,
Крутить  сиві  кучері  туман.

Позбирають  роси  на  покосах,
Вербам  розплетуть  шовкові  коси.
Пробіжать  сто  миль  вони  за  день,
Поки  нічка  знову  упаде.
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2019
автор: Ганна Верес