ТЕРПІННЯ І НАШ ХРЕСТ

А  світ  чекає,  наче  у  останнє,
Його  терпінню  не  буває  меж.
Можливо,  як  колись,  з  біди  постане,
А  ти  його  в  собі  перебереш.

Допоки  ще  є  крила,  ми  в  польоті,
Життя  перебираємо  дотла.
Коли  ж  замовкне  музика  на  ноті,
Запам’ятай  -  порвалася  струна…

Льоди  ще  десь  шугають,  наче  птахи,
Над  ними,  смерть  проноситься  вогнем
І  чорні  хмари  знов  наводять  жахи,
Та  йде  життя  наповнене  проблем.

Ми  не  боги  -  не  зможемо  воскрести,
Нам    навіть  не  поможуть  небеса.
Проте  свій  хрест  в  житті  нам  треба  нести,
Для  нас  Господь  не  даром  воскресав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829268
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2019
автор: Віталій Назарук