Я вдень сміюся, і життю радію,
А уночі латаю свою душу.
Живу, як всі…Живу я, як умію…
Між вічних : треба, зможу, маю, мушу!
Іти в юрбі? Ну ні, це не для мене!
За течією нудно, краще проти!
Вітряк обставин дух в мені не змеле,
Не зб’ють із курсу долі повороти.
Чого я хочу? Загадка ще та!
Я жінка – ребус, спробуй, розгадай!
Так справді, я не Янгол, не свята,
Та це твого насіння урожай!
Це ти навчив мене жорсткою бути!
І не пройшли дарма твої уроки.
Є у душі запас протиотрути.
Мене змінив ти за усі ці роки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829188
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2019
автор: Наталка Долинська