Хто ми з тобою? Чиїсь шляхи паралельні?
Душі споріднені? Знайдені болісні долі?
Чи ,може, з тобою, ми мрії чиїсь нездійсненні?
Чи, може, з тобою ми залишки віри і волі?
Чи, може, відлуння чієїсь палкої провини?
Чи щастя, яке комусь в поспіху щастям не сталось?
Та очі твої запалали в моєї дитини...
І серце моє навік у твоєму зосталось...
Та хто я така? Я лиш крапля у цілому морі.
Відлуння століть. Я в плеядах одна із зірок.
Та для тебе одна з найніжніших у світі історій.
Та для тебе одна з найкоштовніших в світі жінок.
Та хто ж ти такий? Ти лиш марево, пух лебединий.
Ти такий не один на весь світ, на цілісінький вік.
Та для мене один - найцінніший, мій, соколиний.
Серед сотень, мільйонів - найкращий мій чоловік.
Так хто ми з тобою? Яка вже тому є різниця...
Нам Богом судилось, щоб ми були з серцем одним.
Нам кожної ночі з тобою однакове сниться.
І кожного дня ми живемо із щастям оцим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829104
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: Юлія Ганненко