Забути не можна шкільні роки,
Коли мозок завше ласо вбирав
Знання ази, докупи усе збирав,
До мудрості здійснюючи кроки.
У вузі тривали навчання муки,
Бувало часто з аудиторій тікав,
Інтелекту цеглини розкидував,
Міліли тоді умінь, навичок ріки.
Успішним нарешті ти таки став,
Прогалини маючи у своїй освіті,
Нестачу, що в інституті покрав.
Немає вічного на земному світі.
Стає мало розуму, що назбирав.
Ходити в учнях до фіналу миті.
(Сонет)
8 липня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829085
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.03.2019
автор: Володимир Кепич