ну от і все: найтонша з-поміж тиш
неначе сон спустилася на плечі
як не знайшов любов свою лелечу
людську чи вовчу – от тепер й мовчиш
і все життя як день чи, може, ніч
угору-вниз і знову, знову, знову…
бодай слова́, бодай якусь розмову
чи навіть сум хай стрінеться мені
а як не сум, то вже нехай петля
у тиші цій нагадує зусібіч
що десь слова залишилися ніби…
і їх чомусь ніхто не промовляв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829054
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: