Війна ще вип’є у солдата крові,
Земля усотить буйні ріки сліз.
Ще зойкнуть матері, піднявши брови,
І вдови з лиха вирвуть пасма кіс.
А дехто відсахнеться від страждання,
Мов, народився він не для війни.
Бо люди мають різне виховання:
Хтось – пасинки країни, хтось – сини.
Нам вибирати – кожному окремо,
Сам відповім за те, що вибирав...
Пекельно лиш, як інколи збагнемо,
Що зрадив той – кому ти довіряв.
І прикро, що за спиною моєю:
Краде хтось, а комусь байду́же це,
Та все ж існую думкою своєю,
З охватом цівки, маючи лице.
Де вояки заринули в найважче,
Осібне залиши́ли на відтак
І з вірою в майбутнє і найкраще,
Хистять від псевдобратанів атак.
Хоч сивий я, та довіряю чуду.
В товаришів я вірю у своїх.
В путі важкій ніколи не забуду
Корисним бути завше задля них.
Оригінал.
Еще война попьет солдатской крови.
Еще земля впитает реки слез.
И вскрикнет чья-то мать еще от боли.
Вдова от горя вырвет клок волос.
А кто-то отмахнется от страданий,
Сказав, что он рожден не для войны.
Мы каждый - плод различных воспитаний,
Кто - сын, а кто-то пасынок страны.
Нам делать выбор каждому отдельно.
И отвечать за выбор самому.
Но горько мне, что иногда смертельно,
Тот предает, что доверял ему.
Досадно мне, что за спиной моею.
Одни крадут, другим плевать на все.
Но об одном я точно не жалею
Сжимая автоматное цевье —
Что здесь в строю, я часто вижу лучших,
Кто личное оставил на потом,
И с верой в лучшее, во временах грядущих,
От псевдо-братьев защищает дом.
Пусть я седой, но все же верю в чудо.
И в коллектив товарищей своих.
Наш труден путь, но я стараться буду
Свой каждый день полезным быть для них.
Автор Віктор Залевський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829011
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: Юрій Шибинський