А доля тче і вишиває
Мою стежину у житті.
Мережки у рядок складає.
-Додай ще барви золоті.
Як я втомилася від болю
У чорно-сірих кольорах.
Душа згорьована на волю
Так рветься стрімко по ночах.
Втекти, втекти десь так далеко,
Де неба синього блакить.
І де під хмарами лелека,
Крильми махаючи, летить.
У небі так зірок багато –
Вночі сіяють в вишині.
От однією з них би стати -
Світити в небі щоб мені.
-О, доле, змилуйсь наді мною
І чорні фарби забери.
Нехай життя бринить струною
І жайвір хай співа згори.
Додай в стежину світлих ниток
З яскравих ніжних кольорів,
Веселки барв і злата злиток,
Щоб шлях мій сяяв і світив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: Ольга Калина