Як по житті іду і сам не знаю,
на обличчі сміх а в душі сум.
З голови ніяк не вилітає,
життя моєго бум.
Три дні неїж але всім посміхнися-
говорить моя мати як девіз.
Будь оптимістом,у перед дивися,
життя у тебе буде і без сліз.
Я так ступаю по життя дорзі,
а помінять на краще я невзмозі.
Іду як поїзд рейками -тук,тук,тук,
шуму багато але де хочуть туди і приведуть.
Не знаю може щось і поміняв би у житті,
але чи,не завадить це иоїй сімї.
І так усе-як тільки побажаю змін,
це страх,як серед неба грім.
Тож так навірно вік свій доживу,
куди веде життя -туда я йду.
Я підкоряюсь долі,як завжди,
а відповідь-у мене жінка є,та діточки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828932
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Бабич