ПАМ’ЯТЬ
Ніхто не зможе зрозуміти
Моєї туги до кінця.
Чиєсь життя могла вернути,
А мамине - у забуття
Пішло нежданно,невблаганно
І я лишилася без крил.
Рідненька ненько, несказанно
Мені бракує Ваших слів.
Мені бракує того світла,
Що зустрічало в тишині.
І на обличчі ледь примітна
Усмішка радості й сумні
І жалісливі Ваші очі,
Що знають все і наперед...
Наші розмови допівночі
Й про що мовчали - не секрет:
Єднало й лікувало душі,
А іноді, в потоках тьми
Ішли молитви всюдисущі
І множились й раділи ми...
Тепер самі без Вас єднаємось
І тільки пам’ять повсякчас
Нагадує, як сперечаємось
Про те,як Ви любили нас.
21.11.2001Р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828740
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.03.2019
автор: Ганка Поліска