Коли зима свій попіл розмете,
Забудуться лихії вітровії -
Роси сльозинка впаде на плече
І проростуть весни крилаті мрії
Крізь час, що небу славу воздає
Міжзоряно-ясний засяє промінь,
Молитви хвиля душу сколихне
Й дитячої надії зрине спомин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828622
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2019
автор: Батьківна