Коли не бачиш, як росте весна,
не чуєш мови трав, що повставали,-
зомліли в серці геть усі слова!...
Мій дух змалів... Чи зими так скували?
І порожньо, і лячно ... хоч кричи!
Відкинутою бути - надтерпіння...
Закам"яніла. Мов закляв хто: "Спи!"
І постирав достоту всі видіння...
Не байдуже нестримним лиш вітрам.
Жбурнули в шиби вод цілющі жмені...
Спада закляття... В груди пророста
жаданих слів весни духмяна зелень.
Не кам"яна...
10.03.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828539
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: Іванюк Ірина