чом привиди минулого воскреснуть
і спогадом нестерпним попід шкіру?
іглою в серце й нині не затерпне
і вітер із прощання не розвіє,
сутани жалю, вже не йдіть за мною.
не переслідуйте тим поглядом сліпим,
весною неможливою терпкою,
хоча питаю, як ти став чужим?
тим привидом у доторках розлуки,
де мої демони із болю оживуть...
протягують свої зчорнілі руки
і серце все до решти роздеруть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828285
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2019
автор: Квітка))