А вона прийшла… І поверхню темну
Вкрив несміло-легко ніжний килимок.
Первоцвітів подих так мрійливо-щемно
Гріє землю, вбравши в молодий вінок.
І м’які листочки - зелено-багряні,
Не зігріті сонцем, а земним теплом,
Крізь торішнє листя, крізь шари повстяні
Линуть стрімко вгору, линуть напролом.
До тепла, до сонця, до п’янкого літа,
До вітрів весняних, вільних, наче птах…
І душа проснеться їх теплом зігріта.
З легкістю зітхнеться – ось вона, не в снах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828042
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: ЮНата