Тихо!... Не сполохайте моїх дум,
Що в голові блукають табунами.
Не зачинити ж серце на засув ,
Коли душа болить , пече вогнями...
Від тих думок вже тісно в голові,
І що ж робити , як вони присіли ?
Як жити дальше на своїй землі?...
Встати з колін ми все ще не зуміли.
Війна , розруха... Злигодні кругом...
І знов обіцянок брехливих море...
Вони до влади не ідуть з добром,
І чомусь совість в них не заговорить.
Не заговорить , бо не чують нас ,
Живуть вони , неначе в іншім світі.
Все так не буде!Ще прийде той час,
Що сонце Правди і для нас засвітить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827990
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Калинонька